Олександр Горяїнов: "Вірю, що" Металіст 1925 "поверне Харкову Прем'єр-Лігу!"

06 лютого 2018 16:18

Для харківського футболу Олександр Горяїнов - воістину жива легенда. Йому 42 роки, але місцеві вболівальники досі вірять, що ще побачать його на поле в жовто-синій футболці. Володар найдовшою "сухої" серії в чемпіонатах України поділився з "ХН" спогадами про роки, проведені в команді Мирона Маркевича, про плани на майбутнє і мріях одного разу очолити "Металіст одна тисячі дев'ятсот двадцять п'ять".

- Якийсь час ви були в заявці "Металіста 1925", але в підсумку все ж зникли зі списку. В який момент зрозуміли, що все, вистачить грати?

- Ще коли старий "Металіст" розпадався і ніяких завдань не було, я зрозумів, що пора закінчувати. У заявку мене включили просто для підстраховки, а грати, в принципі, я вже не планував.

- Є чимало прикладів, коли воротарі виступають на рівні до 40 років і довше. Ви винятком не стали. У чому секрет футбольного довголіття гравців вашого амплуа?

- Напевно, в генах якихось, в ставленні до роботи. Мені пощастило, я вважаю, тому що за всю кар'єру у мене була лише одна важка травма, коли порвав сухожилля. Пальці, звичайно, все зламані були. Колись на зборах зламав палець, приїхав в лікарню робити рентген. Поклав руку, а лікар дивиться, і каже: "А який палець дивитися-то?". Довелося показувати, де найсвіжіша травма (посміхається).

- Є бажання закінчити кар'єру прощальним матчем?

- Таких думок не було, але, наскільки я знаю, такий матч планується. Я не пам'ятаю, щоб у Харкові когось проводжали. Тому я не те, щоб був проти, просто не вважаю, що краще за інших і більше за інших гідний прощального матчу.

- У мене Олександр Горяїнов асоціюється з тим відбитим пенальті в Ліверпулі, в матчі з "Евертоном" в 2007-му році. А у вас які спогади з кар'єри найяскравіші?

- Напевно, теж "Евертон". Багато в чому тому, що це була перша гра в єврокубках, це неймовірні емоції. Ще згадується "Бешикташ", коли Жажа забив божевільний гол. Були й неприємні спогади - перш за все, вильоти від київського "Динамо" і лісабонського "Спортинга" в єврокубках.

- Ви як раз згадали два знакових європоходу "Металіста", які завершилися вильотами - від "Динамо" і "Спортинга". Це було два різних "Металіста" з різними лідерами. Яка команда була сильнішою, по-вашому?

- Як команда, напевно, все ж була сильнішою перша, коли грав Саша Рикун. А індивідуально і за футбольними особистостям яскравіше був склад з Клейтоном Шав'єром і Хосе Сосой. Вона була не сильніше, вона була яскравіше в плані видовищності, техніки гравців.

- В тому "Металісті", з Рикуном, ви були беззаперечним капітаном. Потім пов'язка перейшла до Шав'єру і Сосьо. Яке значення при Маркевичу мала капітанська пов'язка?

- Більше відповідальності. Капітан - це не тільки гравець, який виводить команду на поле, це та людина, яка у важкі моменти може щось крикнути партнерам, завести їх, комусь щось підказати. Хоча воротар взагалі протягом усього матчу повинен підказувати і бути одним з лідерів на полі. Коли в складі було більше українців, капітана вибирала команда. А останнім часом Мирон Богданович уже сам призначав.

- Варто розуміти, що це було свого роду "політичне" рішення - в команді, де більшість гравців легіонери, і капітан повинен бути легіонером?

- Думаю так. Тому що був певний мовний бар'єр. Соса і Хав'єр вели за собою команду. Плюс знали, як підказати, як налаштувати один одного.

- Доводилося чути, що в команді небагато українців дружили з легіонерами. Як у вас складалося спілкування?

- У мене з усіма були хороші відносини. Жартували, навіть намагався вчити мову, щоб хоч якось спілкуватися. Коли тільки почали приходити бразильці і аргентинці, їх спілкування було потоком незрозумілих слів. Згодом ми вже почали приблизно розуміти щось, я купував розмовники. Не можу пригадати жодного легіонера, з яким у мене були погані відносини. Ну а грати з ними ... Я просто кайфував саме від їхньої гри.

- Ігоря Шуховцева в команді називали "Батя". У вас було прізвисько?

- У дорослому футболі не було, а в юному віці називали "Гарячий".

 

- Ви один з трьох футболістів "Металіста", які були в заявці збірної України на ЄВРО-2012. Як це?

- Це була атмосфера свята. Такі емоції ... Їх неможливо передати. Потрібно було там знаходитися, відчувати це, словами не передати. На той момент Україна брала участь лише в одному Чемпіонаті світу. Тобто виходить, що ти - один з 46 футболістів в історії українського футболу, які брали участь в Чемпіонаті Європи або Чемпіонаті світу. Це було грандіозно.

- Вийти на поле на ЄВРО - це, напевно, вже було за межами мрій?

- Звичайно, ми готувалися втрьох - Андрій П'ятов, Максим Коваль та я. Але, відверто кажучи, Пятов по праву грав у всіх матчах, і не було ніяких образ, заздрості, нічого такого. Тому ми з Ковалем, як могли, створювали таку атмосферу, при якій Андрію було максимально комфортно виходити на поле. 

У мене до цих пір з П'ятовим хороші відносини.

- Коли арбітр Віктор Кашшаї не зарахував гол Марко Девіча англійцям, пам'ятайте, які емоції у нього були?

- Думаю, що Марко готовий був розірвати цього арбітра. Але це не перша помилка, яка вплинула на результат важливого матчу. І дуже добре для футболу, що вводять відеоповтори.

- Раз вже згадали Девіча. Коли він в піжонському стилі виконував пенальті в матчі з "Олімпіакосом", що ви тоді сказали?

- Ну, він прийняв таке рішення. Я подумав лише: "Ну, йолки-палки, як же так?". Але до того він забивав такі пенальті. Нападник - творча особистість. До того ж все добре закінчилося тоді.

- Як ви приєдналися до проекту "Металіст 1925"?

- Коли стало зрозуміло, що "Металіст" припиняє своє існування, почали замислюватися про створення футбольного клубу. Сергій Стороженко і Володимир Лінке з соратниками вирішили створити нову одиницю в харківському футболі. Я на той момент якраз проходив ліцензування, мені запропонували приєднатися.

- Ви працюєте з воротарями. А чи є плани стати головним тренером?

- Як то кажуть: "Поганий той солдат, який не мріє стати генералом". Так, є такі плани. Але це не так просто. Потрібно дуже багато вчитися, читати, дізнаватися, цікавитися. Потрібно заново дізнаватися футбол, всі деталі гри.

- З радянських часів харківська воротарська школа вважалася однією з найсильніших. Сьогодні наша школа настільки ж сильна?

- Зараз взагалі не тільки в харківському, але і в українському футболі велику кризу. Школи закриваються, тренерам платять мізерні зарплати, дуже важко виховувати футболістів в таких умовах. Ось, дивіться, скільки в Харкові зелених полів. Взимку взагалі ніде грати на натуральних покриттях. Якщо раніше не було смартфонів, планшетів, ігор, діти хоча б виходили на вулиці і ганяли м'яч. А зараз поля, ті що є, і ті забудовують. Навіть ми зараз тренуємося на льоду фактично, як я можу змушувати воротарів падати, якщо там лід замість поля? Хоча, якщо подумати, раніше те ж саме було. І нічого, з'являлися гарні воротарі. Може зараз, коли відбувається відтік легіонерів і більше шансів мають українські молоді гравці, результат буде краще. Ось є хороший приклад Андрія Луніна (воротар луганської "Зорі", уродженець Харківської області - прим. "ХН").

- Якщо переглядаєте воротаря, на що звертаєте увагу?

- Як він читає гру, як бачить передачі суперника, як страхує, грає на виходах і ногами. Звертаю увагу на вибір позиції для відбивання м'яча. Головне, щоб воротар був "ігровики", - це визначення голкіпера, який передбачає розвиток атаки.

- Хлопці просять вас ставати в рамку, щоб наочно показати якісь моменти?

- Ну, спочатку було таке, а зараз я якщо впаду, то можу не піднятися потім (сміється). Жартую. Та ні, у них нормальна техніка, тому мені не доводиться щось показувати.

- А які у вас відносини з підопічними: дружні або все ж "батьківські"?

- Так нормальні відносини, бувають і жарти. Можуть і підколоти, можу і я їх підколоти - ніяких проблем не виникає. Колектив у нас молодий, але в основному жарти вистрілюють "старики" - Саша Жданов, Юра Буличов, Ігор Чередниченко.

- Чи вірите, що проект "Металіст тисячі дев'ятсот двадцять п'ять" чекає успіх?

- Звичайно, я сподіваюся, що це всерйоз і надовго. І "Металіст +1925" в результаті поверне Харкову Прем'єр-Лігу!

- Наскільки я знаю, ваш син Олексій теж грає. Як у нього успіхи?

- Грає і отримує задоволення. Дай бог, щоб у нього все склалося. Все залежить від нього.

- Є приклади, коли сини воротарів теж стають хорошими стражами воріт. Той же Каспер Шмайхель (син легендарного воротаря "МЮ" і збірної Данії Петера Шмайхеля). Чому Олексій не пішов вашими стопами?

- Я вплинув, тому що знаю, що таке воротар, який це важка праця, іноді невдячна. Він з самого дитинства тягнувся до воротарські рукавичок, і форму воротарську йому купували, але я його все ж переконав.

- Ви говорите "невдячна праця". А згадайте, як весь стадіон в унісон кричав "Саша Горяїнов". Хіба це не найкраща подяка?

- Може бути, я якось не так висловився. Я просто знаю, що це таке, тому так кажу. А цих скандувань, звичайно, не вистачає. Це було і залишається незабутнім. Сподіваюся пережити це як тренер в майбутньому.

- Ким бачите себе, наприклад, років через п'ять?

- На тренерському містку "Металіста 1925" в Прем'єр-Лізі.




Новини в тему

14 серпня 2018
Харківський "Житлобуд-1" - у 1/16 Фіналу жіночої Ліги Чемпіонів УЄФА
12 серпня 2018
Металіст -1925 обіграв «Дніпро-1»
13 серпня 2018
Сьогодні наші дівчата ФК"Житлобуд-1" змагатимуться з румунським клубом "Олімпія"
11 серпня 2018
Житлобуд-1 знову розгромив суперниць у матчі Ліги Чемпіонів
10 серпня 2018
Прийди та підтримай «ЖИТЛОБУД-1»!
08 серпня 2018
Харківський "Житлобуд-1" здобув велику перемогу у першій грі жіночої Ліги чемпіонів
07 серпня 2018
Відкрита реєстрація на участь зі стріт футболу
06 серпня 2018
"Металіст 1925" впевнено переміг "Суми"
02 серпня 2018
«Житлобуд-1» завершує підготовку до Ліги чемпіонів
29 липня 2018
Металіст 1925 програв Волині

Фестиваль з вуличного футболу та баскетболу стартует через:
днiчасимiнутисек Детальніше