Горяїнов: "Зараз повністю переходжу на рідну мову"

25 липня 2022

Легендарний харківський футболіст розповів про війну, "мовне" питання і плани на майбутнє.

— Олександре, як ця війна змінила саме ваше життя?

— Вона перевернула його з ніг на голову. Таке, гадаю, сталося з багатьма українцями, але в тих же харків’ян "трохи" інша ситуація.

— Нахабне вторгнення ворога застало вас у рідному місті?

— Так. Перший місяць війни ми з сім’єю провели в Харкові. Бачили майже все. Ракети, обстріли, авіацію, бої місцевого значення.

— Чому не виїхали відразу?

— Я такий, що і досі сидів би вдома, але врешті не витримали нерви. Важко було дружині та доньці. Ми хоч і проживаємо за містом, у приватному будинку, але він знаходиться саме по дорозі у Бєлгород. А там було, мабуть, все. Літаки літали прямо над дахом…

З міста до нас приїхали друзі. У підвалі ми проводили багато часу. Коли затихало, їздили до наших військових допомагати будувати усілякі укріплення. Намагалися бути хоч чимось корисними. Проте, в один момент наша жіноча частина не витримала, і ми поїхали.

— Зараз не до футболу?

— Чому? Потрібно займатися своєю справою. В мене навіть з’явився варіант працевлаштування. Не можу поки сказати, який саме, але, сподіваюся, згодом ви все дізнаєтеся.

— В Харкові футбол житиме?

— Дуже на це сподіваюся. Так, є великі складнощі, але я бачу, що обидва "Металісти" попри все готуються до нового сезону. Дай Боже, щоб команди такого міста виступали в чемпіонаті України.

— З кимось з росії тримаєте зв’язок?

— Ні. Не маю ніякого бажання спілкуватися з тими, хто не вірить навіть своїм друзям чи родичам. Я взагалі хочу забути про таку країну. Назавжди.

Шкодую, що раніше трохи стидався розмовляти українською. Не хотів переплутати якісь слова. Зараз повністю переходжу на рідну мову. Читаю, слухаю, дивлюсь — все українською. А російську, сподіваюсь, згодом ніхто не згадає. Не місце цим покидькам у цивілізованому світі, - сказав Горяїнов.


← Всі статті


Інформаційні платформи