Шлях чемпіона: інтерв’ю з Семеном Новіковим

Семен Новіков — нова сенсація у світі спорту, молодий український спортсмен з Харкова, борець греко-римського стилю, чемпіон Європи–2020, дворазовий чемпіон світу U-23 та срібний призер чемпіонату України.

Ми поспілкувалися зі спортсменом та розпитали, як пройшов чемпіонат, послухали цікаві історії з його життя та його плани на майбутнє.

— В одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали, що у греко-римську боротьбу потрапили випадково. Але коли саме Ви зрозуміли, що це справа Вашого життя?
— Так, мій сусід — мій перший тренер, тож всі хлопці з нашого двору теж пішли на боротьбу. Чесно кажучи, на початку, коли я програвав, я сумнівався над тим, чи мій це спорт. Але коли я виграв свій перший відбір на світовий чемпіонат у 2016 році, я надихнувся. Там я, на жаль, програв, але саме тоді зрозумів, що це моя справа, якій я хочу присвятити своє життя. Після цього я почав багато працювати, щоб досягти успіху.

— У тому ж інтерв’ю Ви сказали, що Ваша мета — стати знаменитим спортсменом? Чи вважаєте Ви, що вже її досягли?
— Поки що ні (посміхається). Для цього мені щонайменше потрібна олімпійська медаль. Зараз усі свої сили я зосереджую саме на спорті та не ставлю перед собою інші цілі. Адже я вважаю, що краще не розпилятися на тисячі справ одночасно, а займатися чимось одним.

— Розкажіть про Ваше дитинство, чи було складно поєднувати спорт із навчанням та дитячими розвагами?
— Я прийшов у цей спорт у шість років. Звісно, вільного часу в мене було набагато менше, ніж у однолітків. Але в дитинстві це сильно не помічається, все починається у школі, коли тебе звуть на прогулянку, а у тебе за розкладом тренування. Я звик до такого графіку з дитинства, отже мені було не дуже складно.

— Ви ж отримуєте стипендію Президента Національного олімпійського комітету України Сергія Бубки? Що саме необхідно зробити, щоб потрапити до списку претендентів?
— Все, що необхідно — це показувати результати на міжнародній арені. Я дізнався, що буду отримувати цю стипендію, коли мене нагороджували наш губернатор Олексій Кучер та Сергій Бубка. Там я познайомився з ним особисто. Я йому сподобався, він дізнався про мої досягнення у спорті та призначив стипендію.

— Як Ви потрапили до збірної України з греко-римської боротьби?
— У збірну я потрапив у 2016 році, мені тоді було вісімнадцять років. Я просто виграв відбірковий турнір на чемпіонат світу. На той момент я жодного разу не був закордоном, а тут вже потрапляю на чемпіонат світу.

— Як це, відчувати себе переможцем не тільки на рівні країни, а й усієї Європи?
— Ну саме такого відчуття, щоб кожен день вставати та казати самому собі у дзеркало «О, ти чемпіон Європи!», такого нема. Просто приємно, що мені вдалося досягти та вибороти перемогу такого рівня. Але більш приємним було б стати двократним чи трикратним чемпіоном. Зараз немає сенсу зупинятися на досягнутому.

— З яким настроєм Ви починали бій? Ви заздалегідь були впевненим у своїй перемозі?
— Я одразу налаштовував себе на те, що мені вдасться перемогти і я зможу це зробити. Так і вийшло. Головне — це вірити в себе та свої сили.

— Бій з ким у цьому чемпіонаті дався Вам найважче?
— Як не дивно, найважчий бій у мене був з представником російської команди, хоч він був молодше за мене на два роки.

— Як Ви відсвяткували свою перемогу?
— Я ще й навіть не встиг відсвяткувати. Сьогодні планую повести своїх тренерів у кафе, віддячити за те, що допомогли мені досягти таких результатів.

— Як Ви ставитеся до того, що Вас називають гідною зміною Беленюку? Чи згодні Ви з цим?
— Звичайно ж, зараз уже підростає зміна попереднім поколінням. Я нормально ставлюся до цих порівнянь. Беленюк все ж таки відома особистість у світі спорту, а я всього-на-всього починаю свій шлях.

— Коли буде точно відомо, хто поїде на чемпіонат Токіо—2020: Ви, Беленюк або обидва?
— Якщо мені випаде така нагода, я не буду відмовлятися від участі у цих змаганнях, адже це гарний шанс знову показати свої сили на світовій арені. Але ще невідомо, хто саме візьме участь у змаганнях у Токіо. Та я навіть і не знаю, коли саме це стане відомим.

— Чи чули Ви про те, що через коронавірус, можуть відмінити чемпіонат у Токіо? Якщо це все ж таки відбудеться, де проведуть ці змагання? Або ж їх взагалі можуть відмінити?
— Навряд чи їх зможуть відмінити, адже як це так, не провести Олімпійські ігри?! Я думаю, що можливо їх перенесуть туди, де вони нещодавно вже проводились. Наприклад, у той же Лондон — там є місце, де їх можна провести.

— Чи встигли Ви подивитися Рим під час чемпіонату Європи? Що Вам найбільше запам’яталося?
— Так, звичайно встиг. Рим — це чудове місто, я залишився у захваті. Колізей, фонтан Треві та інші відомі всьому світу пам’ятки прекрасні. Це нереальні види, там дуже красиво.

— Ви дуже багато тренуєтеся, а як Ви проводите свій вільний час?
— Звичайно ж тренувань в мене багато, але вільний час теж є, переважно на вихідних. Вільний час я зазвичай провожу з друзями. Але інколи можу залишитися вдома, щоб на годинку більше поспати, адже кожен день доводиться вставати в один і той самий час. Це звичайно не так й рано, я встаю о восьмій.

— Які, на вашу думку, можливості є у спортсменів у Харкові?
— Можливості є в кожного, якщо він виграв спочатку чемпіонат України, а потім Європи (посміхається). Але взагалі, головне — це багато працювати та показувати свої результати, поступово йти до своєї мети та не складати руки через невдачі.

— Як ви вважаєте, чи відрізняється рівень розвитку спорту в Харкові від столичного?
— Точно відповісти не можу. Звичайно щось краще у нас, у Харкові, щось гірше там (посміхається). Відмінності є, кожне місто розвивається по-різному, тут не можна конкретно відповісти.

Журналіст: Анастасія Бондаревська

Фотограф: Анна Кравченко